Харківщина — прикордонний регіон. Постійні обстріли, відсутність світла, води і тепла — це нова реальність місцевих мешканців, після повномасштабного вторгнення росії. Попри все, місто і область продовжують жити і боротися.  А Клуб Добродіїв продовжує боротися за дитинство. 

Саме тому, коли фонд розпочав проєкт зі створення коробок з творчими матеріалами “Творчість – твій антидот стресу”, Харківщина стала одним із регіонів, куди попрямували коробки з наборами для творчості. 

Голова складу Клубу Добродіїв Артем Сущик відповідає за логістику арт боксів і сам займався адресними доставками боксів для маленьких харків’ян. 

Завдяки його спостереженням, заміткам і фото, ми маємо можливість зрозуміти як проходить дитинство посеред війни і чому рятувати його — наше завдання. 

Північ Салтівки, мікрорайон, що найбільше постраждав внаслідок обстрілів, зустрічає розбитими будівлями, “рани війни” не приховати прибиранням вулиць. Вікна дивляться вибитими шибками-зіницями. Потроху мікрорайон починає відновлюватись, але тут досі немає ні світла, ні води, ні тепла, але люди продовжують жити там. 

“Адресна доставка для мене — це можливість поспілкуватися з дітьми і зрозуміти їхні настрої і бажання, побачити побут. В один із таких понівечених будинків ми і привезли арт бокси”, — згадує Артем. 

Вікна багатоповерхівки забиті фанерою — ставити шибки не ефективно, місто досі під ворожими обстрілами. Волонтерів і яскраві бокси для творчості зустрічають і батьки, і діти. Емоції у коробці наші волонтери роздають швидко — малечі не терпиться перевірити, що вмістилось у бокс, який багато хто з дітей самостійно навіть втимати не може. Батьки коментують, що творчість у цей страшний, воєнний час — це саме те, що потрібно дітям. 

“Ви даруєте радість нашим дітям”, — кажуть харків’яни Артему і допомагають нести бокси туди, де без електричного світла, але зі світлом у душі його розпакують нетерпляче і з цікавістю дитячі руки, щоб підписати маніфест і розпочати творити. 

Замітка волонтера №1. Війна не вічна, а дитинство коротке. Допоможи йому бути яскравішим. 

А наші волонтери їдуть далі — в приватний сектор, де у лютому 2022 року прямо на вулиці точилися танкові бої. 

“Запам’яталась доставка в будинок, якому близько 240 років, занедбані стіни, дерев’яна підлога, яка від кожного кроку скрипить під ногами, ніби стогне. Я долав крок за кроком і розумів, будинок пережив не одне покоління і тисячі різних історій людей. Але діти, які досі тут живуть, лише починають життя. Вони мають право на те, щоб пам’ятати щасливі моменти дитинства, не лише війну. А ми доставка тих самих веселих і пам’ятних моментів”, — ділиться Артем. 

За однією з адрес свої чудо-бокси чекало відразу пятеро дітей. Вони не могли всидіти вдома і гуляли на вулиці, виглядаючи марковане авто. Поки волонтери роздавали коробки малечі, бабуся винесла з квартири тарілку гарячих, свіжих млинців — спекла до приїзду добродіїв. Чекали. 

Замітка волонтера №2. Добро обов’язково множиться. Тому його треба продукувати щодня. 

Кінець волонтерського маршруту у Харкові — дитяча лікарня. Сюди також приїхала партія боксів для творчості. Діти різного віку розглядають коробки і намагаються якомога швидше заглянути всередину. Навіть на батьківських обличчях звляються посмішки — приїзд волонтерів, подарунки, спілкування – розбавляють сірі лікарняні будні. Діти обіцяють швидше одужувати і використати вміст боксу на всі 100%. 

Замітка волонтера №3. Творчість лікує від хвороби швидше. 

“Всі дитячі історії і емоції “тримають” тебе ще не один день. Ти згадуєш це щире захоплення, дитячі подяки і тобі здається, що це тобі бокс емоції подарували”, — жартує Артем. 

“Але є історія, яку я розповідаю всім. Можливо тому, що вона мене дуже вразила”, — каже він. 

Приїхали на чергову адресну доставку, волонтерів зустріла ціла делегація — дівчинка, мама і кудлата велика собака, яка першою обнюхала бокс і радісно виляла хвостом. Але мама дівчинки розповіла, що кудлань не завжди з ними жив. 

“Собаку залишили прив`язаною попередні власники. Її дивом знайшли волонтери, які відвязали схудлу собаку і почали шукати для неї відповідальну родину. І добровольці знайшлись. Тепер від схудлої собаки не лишилось і сліду. Знайда відмовилась нести бокс додому, але її мала господарка обіцяла, що намалює свою улюбленицю”, — розповідає волонтер. 

Замітка волонтера №4. В найтемніші часи знайдуться ті, хто тобі допоможе. Головне — вірити. 

І як пише відомий харківський митець Гамлет: ”Час чує нас”. Ми у Клубі Добродіїв віримо, що час не лише нас чує, але й уважно дивиться, чи достатньо ми зробили. Приєднуйтесь! Попереду багато важливих справ!